Пятковська Олена  Миколаївна

                 Спадщина Григорія Силовича Костюка

           та її розвиток у сучасній психологічній науці

Надзвичайно важливим вкладом у розвиток сучасної психології є праці   професора  Київського педагогічного інституту ( з 1935 р), директора науково – дослідного інституту психології  УРСР  у 1945 – 1973 роках  Григорія Силовича Костюка ( 1899 – 1982 рр ) .  Пройшовши шлях від простого сільського вчителя математики до директора інституту, цей видатний учений  набув великого досвіду як педагог, психолог, людина.  З молодих років Григорій Силович зарекомендував себе як серйозний фахівець, тому відразу після закінчення інституту  призначений на посаду директора школи № 61 ім. Франка. Спеціаліста зацікавила  наука, що вивчала мислення, почуття,волю та поведінку людини  - психологія .  Тому  вивчав її в аспірантурі,захистив кандидатську дисертацію  ( 1928), у якій узагальнив спостереження за розумовим розвитком учнів. Вже в першій науковій праці  « Математика в трудовій школі » він дослідив  психологічні елементи для формування методики  навчання математиці…

 Час не стояв на місці  і невдовзі Костюк очолив кафедру психології  Київського педагогічного інституту й відділ психології Українського  науково – дослідного інституту педагогіки. Кар’єра вченого стрімко йшла вперед. У 1935 році він уже професор психології.  Під час Великої Вітчизняної війни за завданням уряду , перебуваючи у евакуації,  вчений завідував кафедрою  педагогіки й психології   педагогічного інституту. У післявоєнний час  Григорій Силович виступає ініціатором створення  НДІ    психології , а після його заснування – директором на протязі 27 років.    Наукова спадщина Г.С.Костюка велика й багатогранна.  Він опублікував  більш як  250 наукових робіт. Найважливіші складові його (і створеної ним наукової школи) внеску в розроблення фундаментальних проблем загальної, вікової та педагогічної психології -  розкриття цілей, форм і змісту взаємодії психології як самостійної науки із суміжними дисциплінами - фізіологією,педагогікою, соціологією, логікою, кібернетикою, обґрунтування шляхів цієї взаємодії, які взаємно збагачують суміжні науки і забезпечують їх спільне плідне практичне застосування .Це також аналіз структури діяльності:  синхронічна структура, яка знаходить вияв у існуванні та взаємодії мотиваційної, змістової та операційної сторін діяльності. Вони тісно пов’язані одна з одною, але кожна з них потребує спеціальної уваги, зокрема в педагогічному процесі;  діахронічна структура, що розкривається через характеристику систем розв’язуваних суб’єктом задач. Розуміючи останнє поняття дуже широко, Г.С.Костюк виділяв у діяльності  учня різновиди задач, що визначаються типом психічного процессу (сприймання, пам’ять, уява, мислення), який відіграє провідну роль у їх розв’язанні. При цьому він наголошував на необхідності  забезпечення центрального місця мисленнєвих задач у структурі процессу учіння. Г.С.Костюк і його учні обґрунтували і застосували у конкретних дослідженнях і розробках задачний підхід до дослідження й побудови діяльності. Важлива складова наукового доробку директора НДІ та його співробітників -  з’ясування психологічних передумов ефективності педагогічних впливів, засад індивідуального підходу до учнів, вимог до методу навчання як способу організації дій учнів з навчальним матеріалом, а також до побудови останнього, як і навчальних ситуацій, де він функціонує.І найголовніший, мабуть, напрям — вивчення закономірностей психічного розвитку, здібностей, становлення особистості, характеристика етапів цих процесів; розкриття ролі у їх детермінації активності суб’єкта, а також зовнішніх впливів, зокрема педагогічних. Уточнюючи тезу про істотну залежність змісту психічного розвитку від соціального середовища, Г.С.Костюк підкреслював, що вказаний зміст визначається діяльністю суб’єкта у середовищі. З огляду на це він вважав закономірними невдачі виховання, яке зводиться до сукупності «заходів», зовнішніх впливів на вихованців та ігнорує їхню власну діяльність та її мотиваційну основу — їхні потреби, почуття, прагнення. Глибокому аналізові піддано у працях Г.С.Костюка властиві суб’єктові внутрішні суперечності як рушійні сили психічного розвитку. Це суперечності між новими потребами й прагненнями суб’єкта і наявним рівнем оволодіння засобами їх задоволення; між рівнем розвитку, що його досяг суб’єкт, і функціями, які йому доводиться виконувати; між тенденціями до інертності, сталості, з одного боку, і до рухливості, змін - з іншого. Педагогічні впливи повинні сприяти розв’язанню наявних суперечностей і водночас виникненню нових, без яких є неможливим подальший розвиток. Сьогодні важливо не тільки оцінити результати наукових досліджень психологічної школи Г.С.Костюка, а й вихідні принципи й настанови, на яких вони ґрунтуються.  Необхідно   поєднати чіткості й послідовності обстоюваних ідей з широтою кругозору, відкритістю щодо різних поглядів, здатністю синтезувати їх раціональні елементи в теоретичній системі, що враховує суперечливу сутність досліджуваних процесів. Учений постійно наголошував на величезній складності психіки — складності, що робить неадекватними однобічні тлумачення психологічних феноменів і закономірностей (коли, наприклад, розкриваючи передумови розвитку здібностей, віддають цілковиту перевагу чи то природженим задаткам індивіда, чи зовнішнім впливам на нього). Водночас складність, про яку йдеться, не свідчить про хаотичність згаданих феноменів, неможливість їх наукового пізнання. Зусилля дослідника мають бути спрямовані на розкриття, як казав Г.С.Костюк, «складної діалектики» процесів, що їх вивчає психологія, на з’ясування ієрархічних взаємозв’язків, які зумовлюють їх детермінацію. Так,  щодо здібностей та впливу навчання на них, узагальнення експериментальних результатів дало змогу дійти висновку, що «у стереотипізованих, автоматизованих компонентах розумових здібностей діапазон їх часто звужується, у гнучких їх компонентах розширюється. Саме в останніх найвиразніше виступає індивідуальна своєрідність розумового розвитку кожної дитини» .

 Гуманістична психологія зžявилася  в 50-х роках ХХ століття . Але ще задовго до оформлення гуманістичного напряму в західній психологічній науці  Костюк в одній із своїх ранніх праць « Про індивідуальний підхід до учнів у навчальній роботі »( 1937 р) висунув цілу низку гуманістичних ідей щодо розуму унікальної особистості, прийняття неповторної індивідуальності кожної дитини, вірив у можливості її ефективного розвитку, виховання і навчання. Завдання індивідуального підходу,  писав він, полягає у тому,  щоб  « впливати на формування індивідуальної особливості учнів , відповідно їх скеровувати, забезпечувати максимальний розвиток  нахилів, здібностей та талантів кожного » . Для 1937 року,часу репресій, тоталітарного режиму це були прогресивно - гуманістичні ідеї.

  Г. С. Костюк постійно наголошував на « індивідуальній своєрідності розумового розвитку кожної дитини , яку слід враховувати при організації навчально – виховного процесу.»

Для сучасної школи надзвичайно актуальною є проблема індивідуального підходу до учнів, диференціації навчання.  Ні в якому разі не можна нехтувати  індивідуальними особливостями, здібностями кожної дитини. Фронтальна орієнтація   у школі під час навчально- виховного процесу призводить до зниження інтересу до навчання . Саме Г. С. Костюку належить ідея індивідуалізації  розвитку.  Під час  становлення особистості  у процесі психічного розвитку  виробляється своєрідність, яка виявляється  у «функціональних особливостях нервової системи, у розумових, емоційних, моральних, вольових якостях , у потребах, інтересах, здібностях і характерологічних рисах дітей  та молодих людей».  Людина творить із себе неповторну  індивідуальність  через активно – діяльнісне ставлення до свого життя і самої себе.   «Ділити  людей  на « здібних » і « нездібних», розглядати  здібність як властивість, ніби притаманну  певній частині людей  за словами вченого є неправильною спробою. Цілковита нездібність  можлива лише у окремих аномальних індивідів  з найглибшим недорозвиненням ЦНС , яка дуже рідко трапляється.  Вчений був оптимістом щодо  реальних можливостей кожної людини і перспектив подальшого її розвитку.

Г. С.Костюк  не просто споглядав, висував ідеї. Він намагався розробити ефективну психолого – педагогічну систему, яка б забезпечувала високий потенціал  , рівень розвитку кожної дитини, кожної її психологічної функції , а насамперед мислення.  Розвиваюча особистість дитини – головний обžєкт   наукових пошуків психолога – новатора.  Г. С. Костюк сприймав  й розумів  людину як цілісну особистість різних взаємоповžязаних  психічних процесів і властивостей , різноманітних відношень до дійсності.Він підкреслював необхідність «всебічного насичення» виробничого навчання й праці учнів інтелектуальним, творчим змістом, виховання в них «якостей, які необхідні їм як майбутнім активним діячам технічного прогресу...». І сьогодні ця теза, проголошена в далекому 1960 р., не втратила своєї актуальності.   Завдання психології Костюк вбачав вивченні й використанні закономірностей саморуху людини в процесі особистого становлення індивіда. Тому актуальними для дослідження стають механізми самотворення, самопізнання, роботи над власним “Я”,самовизначення, самоствердження, створення Я-концепції. Наукову традицію великого    вченого, звичайно, збагативши її найновішими методологічними здобутками, продовжують сучасні вчені В. Андрієвська, О. Асмолов, Г. Балл, М. Боришевський, Л. Карамушка, О. Киричук,С. Максименко, Н. Максимова, Ю. Машбиць, В. Моляко, В. Москаленко,С. Мусатов, Н. Чепелєва та ін. Віддаючи пошану своєму вчителеві, учні стають організаторами конференцій і з’їздів, присвячених вивченню творчої спадщини видатного вченого й діяльності Інституту психології ім. Г.С. Костюка, що відбулися з нагоди його 90-річчя і 100-річчя, пишуть численні статті, у яких не лише аналізують його ідеї, а й розповідають про нього як про людину, яка над усе поважає в іншому особисту думку .

Відчуваючи свій звґязок із філософськими надбаннями Григорія Сковороди, Г. Костюк одним із перших звертається до психологічної спадщини великого філософа. Аналізуючи погляди Г. Сковороди,особливу увагу приділяє його теорії «сродної праці» та пізнання людської особистості через «серце». Нарис Г. Костюка «Психологічні погляди Г.С. Сковороди» (1952) не лише підкреслює спадкоємність української психологічної думки та чи не вперше виокремлює психологічну складову надбання Г. Сковороди [4].

Спадщина Г. Костюка  – це своєрідний зразок органічного поєднання гуманістично налаштованої психології з дотриманням принципів наукового раціоналізму. Г. Костюк стверджує, що процеси, які досліджуються психологією, складні й суперечливі. Тому «умовою пізнання всіх процесів світу в їхньому «саморусі», спонтанному розвитку, у їхньому живому житті є пізнання їх як єдності протилежностей. Людину науковець розглядає як неповторну індивідуальність,  здатну до самовиховання й саморуху під розумним керівництвом педагога, який вміє «спрямовувати «саморух» дитини, сприяти нормуванню її ініціативи, самостійності, творчої активності, здібності регулювати й вдосконалювати свою поведінку» .

  Ідеї Г. Костюка щодо активності суб'єкта для його психологічного розвитку є методологічною основою проблеми психології навчання.  Виходячи з праць передового психолога, навчання – це спільна діяльність учителя й учня,тобто учіння для останнього, яку організовує й якою керує педагог, а учень засвоює нові знання й способи дій . Таким чином, учень перетворюється із обґєкта учіння не субґєкт, якого не треба примушувати навчатися, учителю необхідно навчитися так управляти його самостійною діяльністю, щоб у ній «переважали гуманні її форми - допомога, заохочення до власного розкриття, підтримка ініціативи тощо» .

У часи виникнення гуманістичної психології на теренах України, як і в усьому світі, Г. Костюку приходиться обстоювати самосітійність психології

як науки та її органічний звґязок із іншими галузями знань . З цього приводу вчений розроблює теоретичний системний підхід, методологічні установки, понятійний апарат, враховуючи й творчо перероблюючи передові надбання прибічників різних концепцій.  Г. Костюку вдається здолати односторонність у дослідженнях психологічних проблем навчання й виховання . Для вирішення цих проблем науковцем розроблені дві ідеї – ідея активності субґєкта діяльності (зокрема, навчальної) через розгортання й розвґязання внутрішніх протиріч та ідея раціонального, науково обґрунтованого педагогічного керування цією активністю. Звідси виникає необхідність розроблення новітнього підходу до механізму «управління», або «керування», адекватного для гуманістично спрямованого навчального процесу.

 Виходячи із вище зазначеного, цілком зрозумілі нові вимоги, що висуває вчений до професійної підготовки майбутніх педагогів, що мають бути готові до вирішення психодидактичних завдань і подолання фрустаційних процесів. Психологічний аналіз проблем дидактики, психодидактичний підхід до визначення базових понять, які розкривають зміст, структуру, функції, форми процесу навчання можна знайти у дослідженнях Г. Костюка щодо навчального матеріалу й навчальних ситуацій. Учений висвітлює різницю між навчальним завданням та навчальною ситуацією з огляду на думку про навчання як елемент розвитку людини. Для нього вміння розв'язувати вчителем психодидактичні завдання - показник готовності до професійної діяльності.

 Отже, українська наукова думка в особі Г.Костюка та його учнів і послідовників збагатила теоретичні основи гуманістичної перебудови освіти. Як влучно зазначив Т. Шевченко, “і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”. Тому розв’язання гуманістичних завдань вітчизняної освіти, що здебільшого обмежується впровадженням розрінених новацій з відповідного закордонного досвіду в ній має більш широко спиратися на власне бачення її завдань проблем і запитів, розробку й використання комплексних засад загальної психолого-педагогічної перебудови освітнього середовища держави. Спадщина Г.Костюка в розробці теоретичного підґрунтя вітчизняної гуманістичної психолого-педагогічної думки та уроки його людяності стали доленосним у науково-педагогічній діяльності учнів науковця та мають стати такими й для вітчизняної освіти в цілому.

     Література

1.Костюк Г. С.  Загальні закономірності онтогенезу людської психіки / вікова психологія , К. 1976.

2. Костюк Г. С. Навчально – виховний процес ї психологія розвитку особистості. Під ред. Прокопієнка : К. 1989

3. Костюк Г. С. Навчання і психологічний розвиток учнів. К. : Рад шк.. 1952

4. Костюк Г. С. Психологічні погляди Сковороди./ Нариси з історії вітчизняної психології .- К.: Рад шк..1952

5. Костюк Г. С. Избранные психологические труды.- М .1988

                                  ЗАЯВКА УЧАСНИКА

                          районних педагогічних читань

           « Г. С. Костюк – видатний психолог сучасності :

                              ідеї, пошуки, перспективи »

Прізвище. імžя. по батькові :   Пятковська Олена Миколаївна

Науковий ступінь- відсутній

Учене звання – немає

Місце роботи : Нижньоторгаївська ЗОШ І – ІІІ ступенів

Посада : учитель світової літератури, німецької мови

Адреса службова 74741вул. Леніна 100, село Нижні Торгаї Нижньосірогозького району Херсонської області

Адреса домашня 74741вул. Шевченка 152, с . Нижні Торгаї Нижньосірогозького району Херсонської області

Контактні телефони , Е- mail380665861330

Тема статті« Спадщина Г. С. Костюката її розвиток у сучасній психологічній науці»

14 листопада 2014 рокуПятковська